История Украинской символики. От Владимира до наших дней. Украинская символика: фото, значение и происхождение. Символ Украины (трезубец) История написания гимна
Сегодня мы постараемся рассказать вам о государственных символах Украины. Это страна с интересной и самобытной историей, а украинская символика своими корнями уходит в глубокую древность. Как вы узнаете далее, некоторые знаки известны с раннего Средневековья.
Мы постараемся проследить историю становления каждого из национальных символов, завершая разделы описанием современных государственных атрибутов. Вы узнаете также о символах президента Украины.
Государственные символы
Конституция Украины законодательно определяет следующие Государственные символы Украины: государственный флаг, государственный гимн и государственный герб.
Все эти атрибуты были приняты, согласно постановлению Верховной Рады, в январе - феврале 1992 года. Только окончательный текст гимна был утвержден в марте 2003 года.
Ниже нами более подробно будет рассмотрена украинская символика. Фото разных государственных знаков будут приведены в соответствующих разделах.
История происхождения герба
Старейший символ впервые упоминается на печатях князей рода Рюриковичей. Но там существовали разнообразные версии двузубцев и трезубцев. Каждый новый князь старался внести свои изменения в этот символ. Наиболее похожей версией знака является печать Владимира Великого.
Откуда же все-таки взялось это изображение? Исследователи предлагают нам две версии. Согласно первой, это немного измененный двузубый знак Хазарского каганата, который находят в большом количестве на монетах и сосудах.
Второй вариант более правдоподобный. Исходя из того, что Рюрик пришел на Русь из Скандинавии, в его дружине многие носили защитный знак «молот Тора». Позже он вылился в стилизованного сокола, который пикирует вниз, нападая на добычу.
Именно эта версия и является сегодня наиболее историчной. Есть, правда, еще один вариант. Некоторые исследователи видят в трезубце соединение вил, якоря и скипетра. Существует даже прочтение зашифрованного слова «воля» в завитушках этого знака.
Таким образом, неоспоримым фактом является только то, что этот символ относится к восьмому-десятому веку.
После того как распалась Киевская Русь, на несколько веков пропадает и этот символ. У на печати изображен коронованный лев, а в Запорожском войске отличительным знаком был казак с мушкетом.
В процессе присоединения некоторых земель к Московии, вся символика заменилась двуглавым орлом.
Возвращение к трезубцу происходит только во время Украинской Народной Республики. Далее его сменяют золотые лев и казак на голубом фоне в Украинской державе и серп с молотом в Советском Союзе.
Окончательное восстановление трезубца произошло только в 1992 году. Но об этом речь пойдет далее.
Современный герб
Первый национальный символ Украины, о котором мы начали говорить, Ранее мы рассмотрели краткую историю его формирования. В современном же государстве, теоретически, этот символ состоит из Большого и Малого гербов. Но фактически существует только последний. Большой герб до сих пор находится на стадии законопроекта.
Судя по его тексту, на нем должны располагаться трезубец, как символ Владимира Великого, казак с мушкетом (Запорожское войско) и лев с короной (знак Галицко-Волынского государства).
Малый герб был утвержден в феврале 1992 года указом Верховной Рады. На нем изображается знак киевского князя Владимира Великого, который крестил Русь в 988 году.
Существуют официальные цветная и черно-белая версии Малого герба, отдельно знак князя Владимира и детализированная схема построения герба.
Флаги в разные периоды истории
Как мы уже убедились, национальная символика Украины изменялась в разные периоды истории. Не был исключением и флаг. Та расцветка, которая украшает полотнище сегодня, была вновь принята только после того, как распался Советский Союз, в 1992 году. Что же было перед этим?
Львовская хоругвь (желтый лев на лазурном фоне) стала первым задокументированным свидетельством такой расцветки. Это событие относится к далекому 1410 году, когда состоялась Грюнвальдская битва.
Гетманщина 1755-64 годов имела штандарты с такой же расцветкой. Первым фактическим использованием двух горизонтальных полос стал флаг Черноморского казачьего войска, которым его наградил Александр I.
В 1848 году эти цвета использует львовская Главная русская рада, во время революции в Австро-Венгерской империи.
Во время Советского Союза основным цветом был красный, но до 1941 года на Подкарпатской Руси был сине-желтый флаг.
Современный национальный флаг
Итак, национальный символ Украины, о котором мы говорим сейчас, это флаг. Ранее мы рассмотрели различные этапы его развития.
Теперь важно сделать замечание относительно его точной расцветки. Она определена только в программе Pantone Matching System. Там желтый цвет соответствует оттенку с кодом «Pantone Coated Yellow 012 C», а синий - «Pantone Coated 2935 C».
Если не знать этой специфики, то флаги нескольких городов и областей могут показаться точной копией. Среди них есть такие города, как Бибербах-на-Рисе, Хемниц, Грыфув Сленский, области Эррера, Нижняя Австрия и другие. Также похожий флаг был до 1918 года в герцогстве Брауншвейгском.
Официальная версия расшифровки цветов - синее небо над желтым полем пшеницы.
История написания гимна
Государственная символика Украины включает в себя также и гимн. История его написания уходит корнями в 1862 год. Тогда украинский поэт и фольклорист Чубинский пишет знаменитое стихотворение «Ще не вмерла Україна».
Судя по воспоминаниям очевидцев, на написание повлияла особенно сербская национальная песня. Хотя при детальном рассмотрении украинский гимн очень сильно напоминает польский «Марш Домбровского».
Стихотворение Чубинского впервые опубликовали в 1863 году в одном львовском журнале. Со временем оно становится достаточно популярным на Западной Украине. Именно в это время им заинтересовался Вербицкий, который впервые исполняет эту композицию в Перемышле.
Начиная с 1917 и по 1939 год эта песня использовалась как национальный гимн. В советское время, когда национальная украинская символика не сильно приветствовалась, была другая композиция, на слова Тычины, а в 1992 году восстановили старый гимн.
Как вы убедились, символика Украины часто похожа на атрибуты других народов. Давайте приведем несколько примеров.
Украинский гимн напоминает гимн Польши «Jeszcze Polska nie zginęła», написанный по мотивам «Марша Домбровского». Похожая песня была и у Иллирийского хорватского движения - «Još Hrvatska ni propala».
Все эти композиции объединяет одна идея - народное движение в борьбе за независимость.
Государственные символы президента Украины
Государственная символика Украины включает в себя также символы главы государства. К ним относятся штандарт, знак и булава. Давайте подробнее поговорим о каждом из них.
Президентский штандарт представляет собой синее полотно, в центре которого изображен символ Украины - трезубец. Полотнище выполнено в форме квадрата с золотым наличником и бахромой. Ручка у него деревянная, а навершие - в виде шара из оникса.
До 1999 года это был единственный Но тогда древко было сделано очень богато и искусно, а полотно было простым. Сегодня же ткань вышивается на специальном оборудовании. На одной из сторон сделано свыше миллиона стежков нитью червонного и желтого золота. Трезубец, в виду использованной подкладки, получил объем.
Аналогичная методика использовалась для создания флагов в Великобритании, Франции и США.
Какая же украинская символика главы государства без традиционной гетманской булавы? Этот знак отличия изготавливается из и декорируется специальным орнаментом и драгоценными камнями.
Рукоятка печати украшена лазуритом и напоминает снимок нашей планеты из космоса. На печати изображен малый герб и надпись «Президент України».
Знак президента выполнен в форме орденской цепи с 6 медальонами.
Таким образом, в этой статье мы с вами познакомились с украинскими государственными символами.
Калина
Калина - символ життя, крові, вогню. Деякі дослідники пов"язують її назву із сонцем, жаром, паланням. Калина часто відіграє роль світового древа, на вершечку якого птахи їдять ягоди і приносять людям вісті, іноді з потойбіччя. Та й саме древо пов"язує світ мертвих зі світом живих.
Калина символізує материнство: кущ - сама мати; цвіт, ягідки - діти. Це також уособлення дому, батьків, усього рідного. Калина - український символ позачасового єднання народу: живих з тими, що відійшли в потойбіччя і тими, котрі ще чекають на своє народження. Калина уособлює й саму Україну. Як символ Батьківщини, вона "проросла" в гімнові січових стрільців:
Ой у лузі червона калина похилилася.
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо.
А ми нашу славну Україну розвеселимо!
Вінок
Вінок - символ життя, долі, життєвої сили; символ дівоцтва. Вінок є також символом довершеності:
А в цьому домочку, як у віночку
Рушник
Смуга полотна сама по собі має насичене символічне значення - дороги, долі, захисту. А коли ця смуга ще й має на собі виткані чи вишиті знаки-обереги - захисна сила її, відповідно, посилюється. По всій Україні рушником накривали хліб на столі. Коли син вирушав у далеку дорогу, мати дарувала йому рушник. Хлібом-сіллю на рушнику і досі зустрічають гостей. В українській хаті рушники вивішують над іконами і над портретами родичів. Рушник використовується в багатьох обрядах, насамперед тих, що пов"язані зі шлюбом і проводами в потойбіччя.
Писанка
Писанка - символ Сонця; життя, його безсмертя; любові і краси; весняного відродження; добра, щастя, радості. Кожен орнаментальний мотив має певне сакральне значення. З них на писанці складається мальована молитва про злагоду і мир поміж людьми. У християнській культурі українців писанка стала символом воскресіння. В народі кажуть: "У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки".
Вишиванка
Виготовлялися з лляного чи конопляного полотна домашньої роботи. Було чимало типів традиційних сорочок за формою, використанням матеріалів, а також за семантикою кольорів: подільський, галицький, поліський, волинський, наддніпрянський, полтавський, гуцульський, буковинський, лемківський тощо. Цікаво, що символіка вишиванок часто-густо збігається із символікою орнаментів предметів матеріальної трипільської культури. Виявлені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків /датують їх VI ст./ ідентифікуються з узорами вишиванок XVIII-XX ст.. Щоправда, символіка вишивки часто-густо складалася з двох частин: історичної /родової/ і прогнозуючої /загадування майбутнього, продовження роду/. На вишиванках застосовувалися традиційні символічні орнаменти: геометричні /вважаються найдавнішими/, рослинні, зооморфні /тваринні/. Іноді типи орнаментальних форм поєднувалися: орнаментально-рослинний з переважанням першого чи останнього. Символіку форм конкретизувала символіка барв. Скажімо, подільська кольорова мережка, виконана хрестиком і низзю з декоративним швом-качалкою /качалочкою/ подає ромб, розміщений поміж двома горизонтальними лініями. Трикутник між ромбом та лініями вишивався навскісними лініями у вигляді завитків /"баранячі роги"/. В орнаментах переважає чорний і червоний кольори із украпленням синього, зеленого, жовтого /золотого/. Такий тип вишивки міг символізувати не лише хліборобську працю на чорноземі в зоні лісостепу з наявністю річок, озер чи журливість вдачі, любов, цілеспрямованість подолянина у досягненні мети, а й певну гармонійність у стосунках людини з природою і людських взаєминах; силу, міць; зростання; часом - запліднення тощо /слід розглядати конкретний зразок призначення вишивки/. Із зображеннями ромба й двох ліній могли пов"язуватися певні уявлення про календар, чотири пори року, між народженням та смертю /дві лінії/. Народ ставився до вишиванок як до святині. Вишиванки передавалися з покоління в покоління, з роду в рід, береглися як реліквії. Символічний образ сорочки-вишиванки часто зустрічається в народних піснях про кохання, сімейне життя, а також соціально-побутових /козацьких, чумацьких, бурлацьких, наймитських та ін./. За традицією, дівчина, готуючи придане, мала вишити своєму нареченому сорочку: Шовком шила, шовком шила, золотом рубила. Та для того козаченька, що вірно любила. Сорочка /особливо чоловіча/ була символом кохання, вірності, невірності. В давньому замовлянні сказано: "Якою білою є сорочка на тілі, таким щоб і чоловік до жінки був", звідки видно, що "білий - милий". У деяких народних піснях, як зауважував О.Потебня, образ не пояснюється, але його можна зрозуміти на основі символічних значень: Ой коби я була знала, що я твоя буду, Випрала би-м сорочечку від чорного бруду /тобто: покохала б, поєдналася з тобою за умови обов"язкового майбутнього заміжжя/; Заковала зозуленька на жовтім пісочку. А хто ж мому миленькому випере сорочку? У другій половині XIX ст. в європейській фольклористиці широко обговорювався сюжет про графа, котрий потрапив у полон до невірних, і про його дружину. Біла сорочка, що її дала дружина чоловікові, - символ вірності: поки сорочка біла, доти жінка вірна. Випрати сорочку в чумацьких піснях означає полюбити чумака, навіть якщо він одружений. Характерно, що не завжди чумак погоджується на любовні стосунки з випадковими особами жіночої статі /в піснях це переважно дівчата або молода шинкарка-здирниця/, не дозволяє якій-небудь "прати сорочку", хоч вона й не біла, бо "сьома неділя". Таким чином, чумак зберігає вірність коханій дівчині, до якої має повернутися. Сорочка-вишиванка оспівана, зображена в різноманітних жанрах народної творчості /в тім числі - жартівливих, пародійних/, сучасними поетами. Вона є символом українця загалом і України зокрема, проте в XX ст. престиж вишиванки як одягу занепав під згубними впливами шовіністично-космополітичних, комуно-фашистських, екстремістських та інших тенденцій. М.Дмитренко.
Вишня
Вишня - символ світового дерева, життя; символ України, рідної землі; матері; дівчини-нареченої. У давнину вишня була одним із священних дерев далекої Японії та Китаю. Для праукраїнців вишня, за даними О.Шокала, - світове дерево життя /див. Дерево життя/. Як відомо, колись слов"яни святкували Новий рік 21 березня. Це було свято весни, Новий рік споконвічних хліборобів. "У давнину в Україні, - підкреслює дослідник, - вишня була ритуальним деревом весняного новорічного обряду. Деревце вишні садили восени в діжечку, тримали його в хаті, а навесні, у березні, вишенька розвивалась і розквітала. По тому, як вона квітне, дівчата вгадували долю на цілий Новий рік" /Українознавство. - К., 1994. - С.286/. На думку Г.Лозко, назву "вишня" слід вважати прикметником жіночого роду, від форми "вишній", тобто "божественний" /пор. із словом "Все-вишній" /Всевишній/. Отже, вишня - це "божественне дерево", присвячене Сварогу /Дмитренко М. та ін. Українські символи. - К., 1994. - С.118/. Окремі дослідники зіставляють це слово із весняним сонцем у зеніті, тобто "вишнім" сонцем. Лінгвістичний аналіз етимології слова "вишня", зроблений нами, підтверджує думку про правильність зіставлення її з образом світового дерева, священного дерева життя. По-перше, слово "вишня" - слов"янського походження, воно мало такі регіональні варіанти як "вишник", "вишника". Водночас слово "вись" /висота/ /світове дерево, як відомо, дуже високе, дістає кроною неба/ мало аналогічні форми - "вишник", тобто "вищий", "старший", "вишок" - вершина, шпиль. Словник Б.Грінченка /Т.1. - С.201/ фіксує форму "вишній", тобто "верховний", а отже "небесний", "божественний". Водночас у Словнику вміщено фразу "Господи вишній, чи я в тебе лишній?", яку можна зіставити із фольклорним виразом "Ненько, моя вишня, Чи я в тебе лишня..." Отже, у свідомості праукраїнців вишня асоціювалася із небом, високим деревом життя, Богом. Окрім того, білий колір її цвіту асоціювався із святістю, бо "світ" - це "свят". За даними М.Костомарова, слов"яни обожнювали саме світло як джерело життя, білий колір /пор. імена язичницьких богів Світовид, Білобог/. Споконвіку священні речі українців - білі /хата, вишиванка, хустина, рушник/. Священний птах лелека має біле забарвлення. Таким чином, безсумнівно, вишня була у наших пращурів Священним Деревом Життя, Матері-богині, України. Відгомін цих вірувань знаходимо у творах усної народної творчості, українських письменників. У свідомості українців і нині вишня - це рідна домівка:"Садок вишневий коло хати" /Т. Г. Шевченко/. Або:"Як я любив у хмарах вишняку Твої білесенькі, немов хустини, хати" /М.Старицький/. У поемі І.Я.Франка "Іван Вишенський" змальовано, зокрема, епізод, коли саме вишневий цвіт нагадав герою на чужині про рідну Україну і змусив повернутися із грецького Афону. Ліна Костенко використала цей образ для опоетизації весни, кохання, нареченої: Ще сніг ковтала повідь широченна, І рала ждав іще тужливий лан. А під горою вишня - наречена Вже до віночка міряла туман.У поемі І.Драча "Смерть Шевченка" вишневий цвіт асоціюється із безсмертям Великого Кобзаря. І на завершення - рядки, написані одним із авторів Словника: О, вишня - Матінко Всевишня - Весь білий світ - то вишні цвіт. Правічне дерево Вкраїни - Її безсмертя в плині літ. О.Потапенко.
Волосся
енергію, плодючість. Густа шевелюра означає життєвий порив, радість життя, духовний розвиток. В індуїзмі волосся символізує "силові лінії" Всесвіту. Втрата його означає падіння і бідність. Водночас добровільне постригання, напр., у ченці, означало відмову від усіх земних втіх, абсолютний аскетизм. У Малій Азії саме їм жерці і жриці приносили в жертву своє волосся. За міфами, Самсон втратив сили, коли його обстригли, тобто позбувся підтримки богів. За даними О. М. Афанасьєва, "стародавньою поетичною мовою трави, квіти, кущі та дерева називались волоссям землі". Люди одухотворювали землю, вважаючи сушу тілом, каміння - кістками, воду - кров"ю, а рослини - волоссям велетенської істоти. Тому-то у народних казках саме щітка /гребінь для волосся/, кинуті героєм, перетворюються у рівний ліс: із кожної волосинки виростає дерево. Отже, у казках волосся - символ енергії, плодючості, буйної рослинності. У давнину на Русі-Україні категорично заборонялося заміжній жінці "світити волоссям".
Одним із найганебніших вчинків було зривання хустки із голови жінки. Це зумовлено віруванням в те, що, вийшовши заміж, дівчина переходить під владу чоловіка, який заволодів її косою, а отже - честю. Тому з"явитися перед чужим без хустини означало зрадити своєму чоловіку. Найганебнішим на Україні для дівчини було колишнє насильне обстригання, яке символізувало неславу за втрату вінка, цнотливості. Така дівчина звалася "стрига" або "покритка", бо їй хлопці за зраду відтинали волосся, їй заборонялося ходити із непокритою головою. Очевидно тому, що волосся, коса зокрема, /див. Коса/ були символом незайманості, святості. Одним із стародавніх символічних ритуалів був обряд пострижин. За даними Геродота, скіфи, гіперборейці стригли волосся на ознаку трауру. Дівчата перед шлюбом обтинали коси і жертвували їх богині Артеміді. У багатьох народів категорично заборонялося це робити, щоб не потрапити під вплив демонічних сил.
На Русі-Україні лише воїни /за свідченнями В.Колесова /"повністю збривали волосся, присвячуючи своє життя і життєву силу Перуну". Візантійців дуже вразила зачіска князя Святослава. На виголеній голові був лише жмут волосся на маківці /подібний до запорозького "оселедця"/. Пострижини проводили, коли дитині виповнювалося 3-5 років і символізували перехід її в "отроцтво". На думку І.Снігирьова, цей обряд розглядали як щось аналогічне хрещенню.
Слайд № 1
Підготувала Вчитель початкових класів Коваленко Світлана Едуардівна Народні символи України КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЛІЦЕЙ ІЗ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЮ ШКОЛОЮ 1 -2 СТУПЕНІВ
Слайд № 2
Народні символи України Кожен народ має народні символи. Народні символи – це те, що найбільше любить і шанує даний народ. В одних народів їх більше, в інших менше. Називаючи народний символ, можна дізнатися, про яку країну іде мова. Так, коли ми говоримо – клен, то знаємо, що це символ Канади. Символом Росії є береза, ромашка, ведмідь,. Про народні символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Їх вишивають на сорочках, рушниках. Народні символи – це наші святині. Народні символи України є рослинні і тваринні
Слайд № 3
Народні символи Калина - символ життя, крові, вогню. Деякі дослідники пов"язують її назву із сонцем, жаром, паланням. Вінок – символ життя, долі, життєвої сили; символ дівоцтва. Вінок є також символом довершеності: Рушник. Смуга полотна сама по собі має насичене символічне значення - дороги, долі, захисту. А коли ця смуга мала на собі виткані чи вишиті знаки-обереги - захисна сила її, посилювалась. Рушник використовується в багатьох обрядах, насамперед тих, що пов"язані зі шлюбом і проводами в потойбіччя. Писанка - символ Сонця; життя, його безсмертя; любові і краси; весняного відродження; добра, щастя, радості. Вишиванка - символ здоров"я, краси, щасливої долі, родової пам"яті, порядності, чесності, любові, святковості; оберіг. Вишня - символ світового дерева, життя; символ України, рідної землі; матері; дівчини-нареченої. Волосся - символ богині неба, землі; багатства; розвитку духовних сил; енергії, вогню, плодючості, здоров"я; символ скорботи, трауру; обстрижене волосся - символ покритки /стриги/, втраченого дівоцтва; "народження-смерті"; вічної пам"яті; оберіг. Волосся - багатозначний символ. Волосся на голові символізувало духовні сили людини, і водночас - ірраціональні космічні сили та біологічні інстинкти.
Слайд № 4
Верба Здавна у нашому народі найбільш шанованим деревом є верба. „Без верби і калини – нема України”, – говориться в народній приказці. Важко уявити нашу землю без верби. У нас її росте близько 30 видів. Говорять: „Де вода, там і верба”. Вона своїми коренями скріплює береги, очищає воду. Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення води. У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття води. Це була своєрідна народна гігієна. Під вербами молодь призначала побачення, освідчувалася в коханні. Про тиху, скромну вербу народ склав багато пісень. У багатьох творах згадує вербу І Т. Шевченко. Перебуваючи на засланні у пустелі біля Каспійського моря, Шевченко посадив вербову гілку. Він поливав, доглядав її і виросла бона йому на Втіху. Росте верба Шевченкова і досі. У нашій вербі живе і добра душа Левиної Мавки. Похилені вербові гілки викликають зажуру і смуток. Тиждень перед Великоднем називається вербним. Тоді освячують вербу. У багатьох селах України садили гілочку свяченої верби. Вважалося, що така верба є особливо цілющою. Посадіть і ви ніжну вербову гілочку. У сирій землі вона швидко пустить корінчики і виросте гарне дерево. Не можна допустити, щоб зникли вербові насадження на нашій Україні. Незабутні слова В. Симоненка з вірша "Виростеш ти сину, вирушиш в дорогу..."
Слайд № 5
Тополя Тополя також є нашим народним символом. Зі стрункою тополею порівнювали гнучкий дівочий стан та нещасливу дівочу долю. Про тополю написано багато пісень, складено легенди. Т. Г. Шевченко написав поему "Тополя". Існує така легенда. В одному селі жила красива дівчина Поля і мужній Хлопець на ім"я Стриба. Вони кохали одне одного. Одного разу старші люди попросили Стриба побігти у сусіднє село і довідатись, чи все там спокійно. Побіг Стриба, але, не добігаючи до села, побачив багато ворогів. Швидше вітру прибіг юнак додому, розповів людям про те, що бачив і вирішили люди забрати худобу, пожитки і перечекати у горах, поки вороги залишать їхню землю. Бог блискавки і грому Перун побачив людей і вирішив дізнатися, чому вони тут. Спустившись на землю, Перун розпитав у людей, що сталось. Люди розповіли. І тут вій побачив Полю. Вона йому дуже сподобалась, і він сказав: "Ця дівчина Така гарна, що я візьму її собі за дружину".
Слайд № 6
Калина Калина - символ життя, крові, вогню. Деякі дослідники пов"язують її назву із сонцем, жаром, паланням. Калина часто відіграє роль світового древа, на вершечку якого птахи їдять ягоди і приносять людям вісті, іноді з потойбіччя. Та й саме древо пов"язує світ мертвих зі світом живих. Калина символізує материнство: кущ - сама мати; цвіт, ягідки - діти. Це також уособлення дому, батьків, усього рідного. Калина - український символ позачасового єднання народу: живих з тими, що відійшли в потойбіччя і тими, котрі ще чекають на своє народження. Калина уособлює й саму Україну. Як символ Батьківщини, вона «проросла» в гімнові січових стрільців: Ой у лузі червона калина похилилася. Чогось наша славна Україна зажурилася. А ми тую червону калину підіймемо. А ми нашу славну Україну розвеселимо!
Слайд № 7
калина Завжди любили люди цілющу красуню калину, яка є символом дівочої краси, ніжності. Вона росла біля кожної хати. Красива вона і в пору цвітіння, і коли багряніє восени листя, і взимку, коли на тлі білого снігу червоніють її ягоди. Дівчата вишивали на сорочках калину, її вплітали у віночок. З гілочки калини батько синові робив сопілочку, а слабеньким дівчаткам-немовляткам робили колисочку із калини. Калину оспівують у піснях, про неї складено легенди. В одній із них розповідається про те, як вродлива дівчина Калина завела у болото ворогів-бусурманів. Багато з них загинули, але загинула і молода красуня. На місці її загибелі виріс кущ, який на честь дівчини і назвали калиною. Калиною прикрашали весільний коровай. Перед молодими на столі ставили букет із гілочок дуба та калини. І на весільному рушнику вишивали калину з дубом як символи дівочої краси і ніжності та чоловічої сили і міцності. Оспівана калина у поезіях Т. Г. Шевченка, І. Франка, Л. Українки. До речі, Л. Українка написала вірш "Калина" після похорону свого коханого С. Мержинського. У цьому вірші вона вилила свій біль. Кущ калини садили на могилі козака або чумака, який загинув.
Слайд № 8
дуб Символом сили, могутності, довголіття є дуб. Дуб живе довго. Відомий в Україні 1300-річний Дуб, який росте в урочищі Юзефін Рівненської області. У с. Верхня Хортиця росте 800-річний дуб, під яким, за переказами, відпочивали Т. Шевченко, І. Рєпін, М. Лисенко. Обхват його стовбура -8м. Підчас грози електричні розряди найбільше "притягує" дуб. Зі 100 ударів блискавки у дерева - 54 припадає на дуб. Матері своїм синам на сорочці вишивали листя дуба, щоб син був сильним, міцним. Спали на дубових меблях, які, за повір"ям, додавали під час сну сили. Дуб, як і інші наші народні символи, має лікувальні властивості. У дубовому лісі добре почувають себе люди, які страждають на серцеві захворювання
Слайд № 9
Барвінок Є у нас і рослини-символи. Одним з найулюбленіших є барвінок. Цю рослину назвали так на честь кохання юнака Бара і дівчини Вінки. Барвінком прикрашають весільний коровай, його садять біля хати. Барвінок вплітають дівчата у віночок. Він зеленіє навіть під снігом. Барвінок є символом кохання.
Слайд № 10
тваринні символи Але найулюбленішими тваринними символами є птахи. Люди вважали, що навесні душі померлих в образі птахів повертаються на землю. А поскільки це душі померлих - то де їм місце? В раю. І повертаються вони восени в рай. Очевидно з цих двох слів утворилося "Вирій". А ключі від Вирію Бог доручив зозулі, - говориться в легенді. Відкриває зозуля ключами вирій, випускає птахів по черзі на землю. А іще Бог доручив зозулі кувати довгі роки життя людям. І у вирій вона повинна відлетіти раніше, щоб відкрити його для інших птахів. Тому не встигає вона висидіти пташенят і підкидає яйця в чужі гніздечка. Та як би там не було, про зозулю в Україні ніхто ніколи не говорив погано. У народних піснях її порівнювали з матір"ю, яка побивається за своїми дітьми, називали лагідно "зозуленькою-матінкою".
Слайд № 11
Лелека Улюбленим птахом є лелека. Його назвали на честь божества добра і кохання - Леля. Ну, а як відомо - від кохання народжуються діти. От і приносить їх у наші домівки лелека. Говорили колись, що Лель живе у душі доброї людини, а лелека мостить гніздо на подвір"ї добрих людей. Відомо багато прикмет, пов"язаних із прильотом лелек. Приміром, цілий рік житимуть у щасті ті, хто першим навесні побачить лелечу пару, котра спокійно походжає полем. Коли ж бузько стоятиме без діла - справи і на роботі, і вдома йтимуть не дуже добре. А побачити лелеку, що летить, означає цілий рік бути швидким
Слайд № 12
журавель Символом туги за рідним краєм є журавель. Це щемливе відчуття, яке чути у курликанні журавлів, відчуває людина, коли вона далеко від Батьківщини. "Журавлі кру, кру, В чужині умру, Доки море перелечу, Крилонька зітру," – скільки туги викликають ці прості слова у серці кожного.
Слайд № 13
ластівка Символом матері є ластівка. Народознавець Г. Маковей пише, що на Петра і Павла вшановували найстарішого члена роду. Родина дарувала йому дубовий вінок як символ довголіття. А на другу Пречисту вітали матір. До християнства 22 вересня святкували свято Рожаниці - покровительки матері - породілі. В цей день діти ліпили з глини ластівку і дарували матері. Мати зберігала її протягом року до наступного свята. Якщо мама помирала, то діти клали ластівочку їй у домовину, а на воротях ставили перевернуті граблі зверху прикріпляли ластівку. Так вони стояли 40 днів і всі, хто йшов мимо двору знали, що померла та, на якій трималася вся родина. З ластівкою пов"язано багато прикмет, повір’їв.
Слайд № 14
Вишиванка Вишиванка - символ здоров"я, краси, щасливої долі, родової пам"яті, порядності, чесності, любові, святковості; оберіг. Вишита національна жіноча та чоловіча біла сорочка. Символіка вишивки залежала від того, кому призначалося вбрання: парубкові - нареченому, чоловікові, хлопчикові; дівчині, заміжній жінці.’ Виготовлялися з лляного чи конопляного полотна домашньої роботи. Було чимало типів традиційних сорочок за формою, використанням матеріалів, а також за семантикою кольорів: подільський, галицький, поліський, волинський, наддніпрянський, полтавський, гуцульський, буковинський, лемківський тощо. Цікаво, що символіка вишиванок часто-густо збігається із символікою орнаментів предметів матеріальної трипільської культури. Виявлені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків /датують їх VI ст./ ідентифікуються з узорами вишиванок XVIII-XX ст.. Щоправда, символіка вишивки часто-густо складалася з двох частин: історичної /родової/ і прогнозуючої /загадування майбутнього, продовження роду/. На вишиванках застосовувалися традиційні символічні орнаменти: геометричні /вважаються найдавнішими/, рослинні, зооморфні /тваринні/. Іноді типи орнаментальних форм поєднувалися: орнаментально-рослинний з переважанням першого чи останнього. Символіку форм конкретизувала символіка барв.
Слайд № 15
Писанка й Рушник Писанка - символ Сонця; життя, його безсмертя; любові і краси; весняного відродження; добра, щастя, радості. Кожен орнаментальний мотив має певне сакральне значення. З них на писанці складається мальована молитва про злагоду і мир поміж людьми. У християнській культурі українців писанка стала символом воскресіння. В народі кажуть: «У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки». Рушник. Смуга полотна сама по собі має насичене символічне значення - дороги, долі, захисту. А коли ця смуга ще й має на собі виткані чи вишиті знаки-обереги - захисна сила її, відповідно, посилюється. По всій Україні рушником накривали хліб на столі. Коли син вирушав у далеку дорогу, мати дарувала йому рушник. Хлібом-сіллю на рушнику і досі зустрічають гостей. В українській хаті рушники вивішують над іконами і над портретами родичів. Рушник використовується в багатьох обрядах, насамперед тих, що пов"язані зі шлюбом і проводами в потойбіччя
В
Украине издавна считают иву и калину священными: "Без вербы и калины нет Украины". Обычай святить вербу был заимствован христианской религией с астрального культа наших предков. Верба символизирует Прадерево жизни, так же, как Млечный путь. Недаром ивы всегда сажали вдоль дорог, по космогоническим представлениям народа наша Галактика является началом образования Вселенной - берегом космического океана. Обряд хлест ивой означает соединение человека с Космосом, возможность восстановления силы и здоровье. Это был обычай близок по смыслу к обряду погружения в священные воды Буга в Украине и Ганга в Индии. Кроме ивы, сажали в Украине также липу, что посвящена матери Воде, дуб символизировал Перуна и Солнце, береза посвящена Ладе, клен - Полель.
Калина
также символизировала праздник Коляды, Рождества мира. Надругательство над ней покрывала человека позором, так же, как убийство аиста. Возле дома всегда сажали калину, зимой ее ягоды клали между стеклами. До сих пор существует поверье: если вырезать из калины дудочку, то в семье появится продолжатель рода - сын. Калиновый чай - лучшее лекарство от простуды. Важная роль принадлежит калине в различных обрядах, особенно на свадьбе (украшали свадебную веточку). О ней сложено множество песен, поговорок: "Любуйся калиной, когда цветет, а ребенком, когда растет", "Девушка, как калина" и другие.
П очитание деревьев берет свое начало с глубокой древности, когда наши предки поклонялись деревьям, как Богам. Вот в апокрифах описывалось Дерево Жизни: "А посреди рая Древо Животное, еже есть божество, и приближается верх того древа до небес»
Дерево Жизни
- один из самых распространенных мотивов народного искусства, особенно на вышитых рушниках. До принятия христианства было много священных рощ, куда ходили на поклонение Богам природы, здесь росли священные деревья, стояли кумиры, происходили народные гуляния. В Киеве известно несколько таких рощ. По мнению Евгения Аничкова такой лес был на месте Киево-Печерской лавры. Священным рощей был также Шулявская роща на берегу реки Лыбеди, который во время гражданской войны был вырублен. Хотя еще в прошлом веке Шулявская роща ("Кадетская роща" - название от кадетского корпуса, построенного в 1857 г.) был любимым местом отдыха киевлян.
В
Украине местами до сих пор сохранились обычаи "запугивания" неплодородных деревьев, которые, вероятно, является не христианские, глубоко народными. На Святой вечер или на Новый год хозяин идет в сад с топором и угрожает неплодородной дереву, срубит, если в следующем году оно не принесет: "Как не рождать, то срублю и в печь уметаю, а пепел на ветер поразпускаю" (записал Б. Гринченко от своего деда).
Обычай уважать священные деревья прочно вошел в ментальности украинцев. Дерево, которому суждено было долгие годы, становится священным. Так на Ровенщине есть дуб, которому около 1300 лет. Это самое старое дерево в Украине. Священными также считают дерева, с которыми связаны исторические фигуры и легенды. В с. Верхняя Хортица растет дуб, под которым отдыхали Богдан Хмельницкий, Тарас Шевченко, Илья Репин, Николай Лысенко. Этому дубу 800 лет. В народе дуб считался деревом Перуна, теперь его почитают за прочность, красоту, долговечность. "Крепкий, как дуб" - говорят о сильном мужчине. Дубу приносили в жертву кабана, а теперь можно услышать поговорку: "Дуб - дерево хорошее и плоды его свиньям годятся". Свинина осталась жертвенной пищей на Рождество, однако самому животному досталось негативную окраску, ее стали считать нечистой, дьявольской. Под влиянием церковной литературы временем менялось отношение к многих растений, животных и явлений, становилось спорным, а иногда и непонятным.
Так ива, изначально почиталась в Украине, возгордился в обряде Вербного воскресенья, ранними христианами считалась нечистой. Вишня использовалась в Новогодней обрядности задолго до привнесенного Петром I обычай ставить елку, ее выкапывали осенью и ставили в кадку с землей в доме, где она стояла до Нового года. За тем, как росла вишня, предусматривали свою судьбу: если до Нового года она зацветала, это был хороший знак. Она воспета многими писателями. Поэтому Шевченковский "садок вишневый коло хаты» стал символом Украины, родным, близким образом. Яблоня известна в Украине не меньше. С незапамятных времен в диком состоянии она была распространена по всей Украине. Яблоко стало символом любви и плодородия. Об особой плодовитость яблони знали уже трипольцы, когда изображали семена яблони на своем посуде. Уже во времена Киевской Руси было известно несколько рецептов хранения яблок зимой, сушки, квашения, приготовления сладостей.
О плодовитость яблони может свидетельствовать такой факт: в селе Андреевка на Сумщине одна 150-летняя яблоня корневыми отростками и семенами своих плодов породила целый яблоневый лес, площадью полгектара. Лесными яблоками любит лакомиться медведь, поэтому верили, что лучшая яблоня и, на которую он поставил свою метку: любимое дерево медведь царапает когтями. Именно такие деревья отыскивали даже дикие кабаны, следя за медведем, и отбирая натрушенные ним плоды. Дикие яблоки люди использовали как корм для домашнего скота.
Яблони и груши почитали еще в античные времена, записи об этом можно найти в древних летописях как в Греции, Риме, так и в Киевской Руси. О лечении плодами груши было известно еще в древнем Шумере. Украинцы из сушеных яблок и груш варили компот, который был также и обрядовым напитком, например, на Рождество.
С ейчас украинскими селекционерами выведено немало сортов плодовых деревьев, в том числе и груш. Наиболее необычная груша-писанка, которая растет в Макаровском районе на Киевщине. ее плоды имеют оригинальную окраску, похоже на писанку, разрисованную красными, зелеными и желтыми полосами.
Ясень
- мужское дерево, ведь из его древесины делали вооружение воинов еще в скифской эпохи. Ясень считался символом войны: если врагу присылали ветвь ясеня, это означало начало войны или предупреждение. Хотя использовали дерево ясеня и в бытовых целях для изготовления посуды, ложек, люлек, мебели, а также в судостроении. Клен всего использовался на изготовление музыкальных инструментов: свирелей, гуслей, скрипок. В Карпатах хлеба выпекали на кленовых листьях и сажали в печь на Кленовой лопасти. Явор (разновидность клена) в Украине считается символом печали, его сажают на могиле убитого казака, разлученных влюбленных: "Посадили над казаком явор и ель, а в головах у девушки - красную калину".
К роме калины, в Украине широко использовали рябину, которая также красные ягоды и долго сохраняется на дереве, маня к себе птиц. По количеству рябины могли предвидеть, какой будет зима: если ягод было много, ждали холодной снежной зимы. Рябину знали еще скифы. Вергилий писал, что скифы долгими зимними вечерами пили напиток из рябины. Способ приготовления вина из рябины и меда дожил до наших дней. Цветы рябины издавна добавляли в чай, это придавало ему вкус миндаля. Рябина также использовалась во многих обрядах. Как оберег ее сажали возле дома, на Купала веточки рябины вешали на каждую дверь, чтобы уберечься от злых духов и болезней.
Терновник
известный в Украине более двух тысяч лет. Он является одним из прародителей садовой сливы: уже в начале нашей эры, скрестив поприще с алычой, наши предки выращивали сливы. Благодаря своим колючкам поприще снискал себе славу доброго защитника усадеб в древности - ко двору, обсаженного терном, не мог пробраться никакой зверь. Позже стали считать, что терн защищает от нечистой силы. Такое практическое значение этого невысокого деревца. Но есть еще и очень интересная легенда. Одна из пород терна - диптих - получила название "неопалимой купины". В переводе с церковнославянского купина означает "куст". Этот терновый куст выделяет своеобразные эфирные пары, которые могут гореть, однако самого растения огонь не касается. Следовательно, эта удивительное свойство не могла пройти незамеченной мимо внимания наших предков: считалось, что с неопалимой купины выходит Бог, чтобы показать людям истину. Позднее эта легенда вошла в Библию, где рассказывается, что впервые Бог явился Моисею из неопалимой купины. В Украине неопалимой кочками связан образ Богини-Матери, а по принятию христианства - Девы Марии; образ неистребимой цветка жизни имеет языческие корни.
Береза
благодаря своей белой коре стала символом чистоты, девичьей нежности. Она также считалась оберегом от злых духов, поэтому ее часто сажали возле дома, чтобы радовала глаз и защищала усадьбу. Широко использовалась кора березы - береста - для "берестяных грамот". На ней учились писать ученики, на ней писали письма, различные бытовые записи временного значения. Так, во времена, когда бумага была слишком дорогой и использовалась для книг, бытовало письмо на бересте. Для этих грамот бересты снимали так, чтобы не повредить самого дерева, ведь места, где был снят тонкий слой коры, имеют свойство наращивать новую кору.
Если Вам понравился наш сайт расскажите о нас своим друзьям!
- калина,
- тополь,
- вишня,
- барвинок,
- бархатцы.
Они издавна олицетворяют красоту нашей Украины, духовную мощь народа, свидетельствуют любовь к родной земле.
Животные символы
- лошадь,
- птицы:
- кукушка,
- аист,
- журавль,
- ласточка,
- соловей.
Венок
Венок - символ жизни, судьбы, жизненной силы; символ девичества. Венок является символом совершенства:
А в этом домочку, как в венчике Здесь хозяин - богатства обладатель, Здесь хозяйка - красная калина, Здесь Дивочку как цветочки, Здесь сыночки, как колосочки!Калина
Калина - символ жизни, крови, огня. Некоторые исследователи связывают ее название с солнцем, жаром, всплесками огней. Калина часто играет роль мирового дерева, наверху которого птицы едят ягоды и приносят людям вести, иногда из потустороннего. Да и само дерево связывает мир мертвых с миром живых.
Калина символизирует материнство: куст - сама мать; цвет, ягодки - дети. Это также олицетворение дома, родителей, всего родного. Калина - украинский символ вневременного единения народа: живых с отшедшими в потустороннем и теми, которые еще ждут своего рождения. Калина олицетворяет и саму Украину. Как символ Родины, она «проросла» в гимну сечевых стрельцов:
Ой в лузе красная калина наклонилась. Чего наша славная Украина приуныла. А мы тую красную калину поднимем. А мы нашу славную Украину развеселим!Полотенце
Украинский рушник
Полоса полотна сама по себе имеет насыщенный символическое значение - дороги, судьбы, защиты. А когда эта полоса еще и имеет на себе сотканные или вышитые знаки-обереги - защитная сила ее, соответственно, усиливается. Во всей Украине полотенцем накрывалихлеб на столе. Когда сын отправлялся в дальний путь, мать дарила ему рушник. Хлебом-солью на рушнике сих пор встречают гостей. В украинской хате рушники вывешивают над иконами и над портретами родственников. Полотенце используется во многих обрядах, прежде всего тех, которые связаны с браком и проводами в потустороннем мире.
Писанка
Писанка - символ Солнца; жизни, его бессмертия; любви и красоты; весеннего возрождения; добра, счастья, радости. Каждый орнаментальный мотив имеет определенное сакральное значение. Из них на писанке складывается рисованная молитва о согласие и мир между людьми. В христианской культуре украинского писанка стала символом воскресения. В народе говорят: « В мире будет существовать любовь, пока люди будут писать писанки ».
Вышиванка
Вышиванка
Вышиванка - символ здоровья, красоты, счастья, родовой памяти, порядочности, честности, любви, праздничности; оберег. Вышитая национальная женская и мужская белая рубашка. Символика вышивки зависела от того, кому предназначалось наряд: парню - жениху, мужу, парню; девушке, замужней женщине.
Изготавливались из льняного или конопляного полотна домашней работы. Было немало типов традиционных рубашек по форме, использованием материалов, а также за семантикой цвета: Подольский, галицкий, полесский, волынский, надднепрянский, полтавский, гуцульский, буковинский, лемковский подобное. Интересно, что символика вышиванок часто совпадает с символикой орнаментов предметов материальной трипольской культуры. Обнаруженные на Черкащине серебрянные бляшки с фигурками мужчин (датируют их VI в.) Идентифицируются с узорами вышивок XVIII-XX вв.. Правда, символика вышивки часто состояла из двух частей: исторической (родовой) и прогнозирующей (загадывания будущего, продолжение рода).
На вышивках применялись традиционные символические орнаменты: геометрические (считаются древнейшими), растительные, зооморфные (животные). Иногда типы орнаментальных форм сочетались: орнаментально-растительный с преобладанием первого или последнего.
Символику форм конкретизировала символика красок. Скажем, подольская цветная сетка выполнена крестиком и низзю с декоративным швом-качалкой (качалочки) представляет ромб, размещенный между двумя горизонтальными линиями. Треугольник между ромбом и линиями вышивался косыми линиями в виде завитков («бараньи рога»). В орнаментах преобладает черный и красный цвета с вкраплением синего, зеленого, желтого (золотого). Такой тип вышивки мог символизировать не только земледельческую работу на черноземе в зоне лесостепи с наличием рек, озер или журливисть нравы, любовь, целеустремленность подолянина в достижении цели, но и определенную гармоничность в отношениях человека с природой и человеческих взаимоотношениях; силу, мощь; рост; время - оплодотворение и т.д. (следует рассматривать конкретный образец назначения вышивки). С изображениями ромба и двух линий могли связываться определенные представления о календаре, четыре времени года, между рождением и смертью (две линии).
Народ относился к вышиванок как к святыне. Вышиванки передавались из поколения в поколение, из рода в род, хранились как реликвии. Символический образ рубахи-вышиванки часто встречается в народных песнях о любви, семейной жизни, а также социально-бытовых (казачьих, чумацких, бурлацких, батрацких и др.).. По традиции, девушка, готовя приданое, имела вышить своему жениху рубашку:
Шелком шила, шелком шила, золотом рубила. И для того козаченька, что верно любила.Рубашка (особенно мужская) была символом любви и верности. В древнем заговоры сказано: «Какой белой есть рубашка на теле, чтобы и мужчина к женщине был», откуда видно, что «белый - милый». В некоторых народных песнях, как замечал А. Потебня, образ не объясняется, но его можно понять на основе символических значений:
Ой кабы я была знала, что я твоя буду, Постирала бы-м распашонку от черной грязи (Т.е.: полюбила бы, сочеталась с тобой при условии обязательного будущего замужества); Заковала зозуленька на желтом песочке. А кто же мому миленького вымыть рубаху?Во второй половине XIX в. в европейской фольклористике широко обсуждался сюжет о графе, который попал в плен к неверным, и о его жене. Белая рубашка, которую дала жена мужу, - символ верности: пока рубашка белая, до тех пор женщина верна. Постирать рубашку в чумацких песнях означает полюбить чумака, даже если он женат.Характерно, что не всегда чумак соглашается на любовные отношения со случайными лицами женского пола (в песнях это преимущественно девушки или молодой шинкарка-здирниця), не позволяет какой-либо «стирать рубашку», хоть она и не белая, ибо «седьмое воскресенье». Таким образом, чумак сохраняет верность любимой девушке, к которой должен вернуться.
Рубашка-вышиванка воспетая, изображена в различных жанрах народного творчества (в том числе - шутливых, пародийных), современными поэтами. Она является символом украинского целом и Украины в частности, однако в XX в. престиж вышиванки как одежды пал под губительными воздействиями шовинистически-космополитических, коммуно-фашистских, экстремистских и других тенденций. М. Дмитренко.
Вишня
Вишня - символ мирового древа, жизни; символ Украины, родной земли; матери; девушки-невесты. В древности вишня была одним из священных деревьев далекой Японии и Китая. Для праукраинцев вишня, по данным А. Шокало, - мировое древо жизни (см. Дерево жизни). Как известно, когда славяне праздновали Новый год 21 марта. Это был праздник весны, Новый год исконных земледельцев. «В старину в Украине, - подчеркивает исследователь, - вишня была ритуальным деревом весеннего новогоднего обряда.Деревце вишни сажали осенью в бочонок, держали его в доме, а весной, в марте, вишенка развивалась и расцветала. По тому, как она цветет, девушки гадали судьбу на целый Новый год ». По мнению Г. Лозко, название «вишня» следует считать прилагательным женского рода, от формы «вышний», т.е. «божественный» (ср. со словом «Все-вышний" Всевышний). Итак, вишня - это «божественное дерево», посвященное Сварогу.
Отдельные исследователи сопоставляют это слово с весенним солнцем в зените, то есть «вишни» солнцем. Лингвистический анализ этимологии слова «вишня», сделанный нами, подтверждает мнение о правильности сопоставления ее с образом мирового дерева, священного дерева жизни. Во-первых, слово «вишня» - славянского происхождения, оно имело такие региональные варианты как «вишник», «вишника». Вместе слово «ввысь» (высота) (мировое дерево, как известно, очень высокое, достает кроной неба) мало аналогичные формы - «вишник», то есть «высший», «старший», «вышек» - вершина, шпиль.
Словарь Б. Гринченко фиксирует форму «вышний», т.е. «верховный», а значит «небесный», «божественный». Одновременно в словаре помещено фразу «Господи вышний, или я у тебя лишний?», Которую можно сопоставить с фольклорным выражением «Ненько, моя вишня, ли я в тебя лишняя...» Итак, в сознании праукраинцев вишня ассоциировалась с небом, высоким деревом жизни, Богом. Кроме того, белый цвет ее цвета ассоциировался с святостью, ибо «мир» - это «праздников».
По данным Н. Костомарова, славяне обожествляли сам свет как источник жизни, белый цвет (ср. имена языческих богов Световид, Белобог). Испокон веков священные вещи украинских - белые (хата, вышивка, платок, полотенце). Священная птица аист имеет белый окрас. Таким образом, несомненно, вишня была у наших предков Священным Деревом Жизни, Матери-богини, Украина. Отголоски этих верований находим в произведениях устного народного творчества, украинских писателей. В сознании украинских и ныне вишня - это родной дом: «Вишневый садик возле хаты» (Тарас Шевченко). Или: «Как я любил в облаках вишняке Твои беленькие, словно платка, избы» (М. Старицкий).
В поэме И. Франко «Иван Вышенский» изображено, в частности, эпизод, когда именно вишневый цвет напомнил герою на чужбине о родной Украине и заставил вернуться с греческого Афона.
Лина Костенко использовала этот образ для опоетизации весны, любви невесты:
Еще снег глотала половодье широченная, И рала ждал еще тоскливый лан. А под горой вишня - невеста Уже к венчика мерила туман.В поэме И. Драча «Смерть Шевченко» вишневый цвет ассоциируется с бессмертием Великого Кобзаря. И в завершение - строки, написанные одним из авторов словаря:
О, вишня - Матушка Всевышний - Весь белый свет - то вишни цвет. Правични дерево Вкраини - Ее бессмертие в течении лет.А. Потапенко.
Волосы
Волосы - символ богини неба, земли; богатства; развития духовных сил; энергии, огня, плодородия, здоровья; символ скорби, траура; острижены волосы - символ покрытки (Стриги), утраченного девства, целомудрия; «рождения-смерти»; вечной памяти; оберег.
Волосы - многозначный символ. Волосы на голове символизировало духовные силы человека, и одновременно - иррациональные космические силы и биологические инстинкты.
Автор Словаря символов Х. Э. Керлот отмечает, что волосы означает энергию, плодовитость. Густая шевелюра означает жизненный порыв, радость жизни, духовное развитие.В индуизме волос символизирует «силовые линии» Вселенной. Потеря его означает падение и бедность. Вместе добровольное пострижении, напр., В монахи, означало отказ от всех земных утех, абсолютный аскетизм. В Малой Азии именно им жрецы и жрицы приносили в жертву свои волосы. Согласно мифам, Самсон потерял силы, когда его остригли, т.е. лишился поддержки богов.
По данным А. Н. Афанасьева, «древней поэтическим языком травы, цветы, кусты и деревья назывались волосами земли». Люди одухотворювалы землю, считая сушу телом, камни - костями, воду - кровью, а растения - волосами гигантской существа. Поэтому-то в народных сказках именно щетка (гребень для волос), брошенные героем, превращаются в ровный лес: из каждой волосинки вырастает дерево. Итак, в сказках волосы - символ энергии, плодовитости, буйной растительности.
В старину на Руси-Украины категорически запрещалось замужней женщине «светить волосами». Одним из самых позорных поступков было срывание платки с головы женщины. Это обусловлено верованием в то, что, выйдя замуж, девушка переходит под власть мужа, который завладел ее косой, а следовательно - честью. Поэтому появиться перед чужим без платка означало изменить своему мужу.
Позорным в Украине для девушки было прежнее насильственное обстригання, которое символизировало уничижении за потерю венка, целомудрия. Такая девушка звалась «Стрига» или «покрытка», потому что ей ребята за измену отсекали волосы, ей запрещалось ходить с непокрытой головой. Очевидно потому, что волосы, коса частности, (см. Коса) были символом девственности, святости.
Одним из древних символических ритуалов был обряд пострижини. По данным Геродота, скифы, гиперборейцы стригли волосы в знак траура. Девушки перед браком обтиналы косы и жертвовали их богине Артемиде. У многих народов категорически запрещалось это делать, чтобы не попасть под влияние демонических сил.
На Руси-Украины только воины (по показаниям В. Колесова) «полностью сбривали волосы, посвящая свою жизнь и жизненную силу Перуну». Византийцев очень поразила прическа князя Святослава. На гладко выбритой голове был только клок волос на макушке (подобный запорожского «селедки»).
Пострижини проводили, когда ребенку исполнялось 3-5 лет и символизировали переход ее в «отрочество». По мнению И. Снигирев, этот обряд рассматривали как нечто аналогичное крещению.
